Трошки більше ніж #комунальнийфронт в рубриці #кращіпрацівникиводоканалу

Сьогодні ми розкажемо вам про одного з наших супергероїв.

Валентину Чалюку – 50.  Працював машиністом насосних установок на одних з очисних спорудах Хмельницькводоканалу. Він і досі б там працював, але змінив форму водоканалу на форму ЗСУ. Бо по-іншому ніяк.

• Валентин Васильович, як Ваша родина віднеслася до того, що Ви пішли на війну?
• Моя родина чудова. То ж віднеслася з розумінням. Це теж потрібно комусь робити. Ми не можемо всі сховатися.
• Розкажіть, що Ви зробите першим після перемоги?
• Якщо чесно, я навіть про це не думаю. До перемоги ще потрібно дожити. Потрібно ще багато часу і зусиль. Головне моє завдання поки – дожити до перемоги.
• Чи сумуєте за водоканалом? Хотіли б продовжити роботу військового чи повернутися на водоканал?
• Я працював на водоканалі понад три роки. І я дійсно люблю водоканал. Люблю колектив. Чи планую залишитися військовим? Звісно ні. Роки вже не ті. Буде мир – і я не буду військовим. А поки так.
• Що можете порадити хмельничанам? Адже багато з нас забуває про війну.
• Це в кожного на совісті. Я не маю права когось засуджувати. Знаю, що роблю свій максимум, а інші несуть відповідальність за себе.