Яковишин Віктор Васильович працює на водоканалі з 1981 року.
Усе життя працював електрогазозварником. Після операції на серці, на жаль, не зміг продовжити роботу по спеціальності, тому трішки змінив сферу діяльності. Тепер він обхідник і допомагає іншим службам узгодити мережі водоканалу під час ремонтних роботах.
Сьогодні про нього в рубриці #кращіпрацівникиводоканалу
❓ Віктор Васильович, як потрапили до водоканалу?
✅Тоді працівникам давали квартири. Ви ж розумієте, що водоканал ніколи не був чимось дуже престижним. А даремно. Це велика і потрібна праця.
❓Як працювалося в ті роки?
✅Однозначно важче ніж зараз. Техніки не було. Вручну викачували воду. Використовували відра. Вже пізніше з’явився мулосос. А як ми в свій час раділи екскаватору!❓Що було найважче у роботі?
✅Водогін на Чернелівки. Збудували його з експериментальних залізобетонних труб. Їх часто рвало. Другої нитки водогону не було. Тому ми мусили працювати там 24 на 7. Доходило і до того, що працювали по троє діб.

Три доби у полі в воді. Але ніхто і слова не казав. Всі знали, що хмельничани повинні бути з водою. Всі однаково працювали.
❓Що складного у вашій теперішній роботі? Адже Вам потрібно знати всі схеми Хмельницького водогону
✅Мені подобається моя робота.Все треба проконтролювати. Потрібно бути уважними, щоб не нашкодити трубам водоканалівців, газовиків, тепловиків чи зв’язківців, адже підземні комунікації – це своєрідна павутина, які тісно між собою пов’язана. У таких випадках на допомогу йдуть лопати. Адже при розкопках екскаватором легко можна пошкодити комунікації інших служб.
❓Вам 69 років. Ви садите квіти, збираєте гриби, ходите на рибалку і при цьому всьому активно працюєте. Де ви знаходите сили?
✅Якби я просто сидів вдома і дивився телевізор, то думаю, що б втратив жаху до життя. Спеціально вибрав роботу на водоканалі, щоб бути постійно в русі і на свіжому повітрі. Затримати вдома мене може лише хвороба. Вважаю, що нам потрібно брати від життя якомога більше. Поки у нас ще є час.