Ви навчалися в Києві, як так вийшло, що ви опинилися в Хмельницькому?
Жити у Києві — була моя мрія. Але для того, щоб там залишитися — потрібно була київська прописка. В мене її не було. Я закінчив інститут , за освітою інженер-механік з експлуатації автомобільного транспорту. Запропонували піти в армію — я погодився. Через два роки демобілізувався. Я – старший лейтенантом збройних сил. Після служби повернувся в Київ, але так як прописки в мене не з’явилося – повернувся додому в станцію Дунаївці. Роботи не було. Поїхав в Хмельницький. Пішов працювати інженером з експлуатації автомобільного транспорту автооб’єднання № 22662. Там я працював 2 роки. Потім мене обрали секретарем комітету комсомолу автооб’єднання, де я пропрацював більше 2-х років.Згодом запропонували працювати інструктором міськвиконкому в організаційному відділі. Працювали з депутатами з яких більшість були люди робочих спеціальностей, організовували різні заходи, тощо.
Наскільки нам відомо, ви працювали в ОВС до водоканалу.
Коли працював у міськовиконкомі – жив в гуртожитку. У мене був друг, який запропонував піти працювати в міліцію. І я такий “а чому власне ні”? Пройшов комісію. Мене взяли співробітником відділу, де я прослужив до 2000 року. Вийшов на пенсію. Міг працювати і далі, але вирішив спробувати щось інше.
Як потрапили на водоканал? Скільки років вже тут працюєте?
Мені запропонували стати начальником служби обліку і організації води. На запрошення головного інженера я погодився. І з серпня 2000 року я тут. І вже не уявляю свого життя без водоканалу.
Наскільки важко було кардинально змінити діяльність?
Ніколи про це не задумувався. Чи це буде важко чи ні. Взагалі в житті дотримуюсь принципу “якщо ти навчишся слухати людей, і зумієш донести свою думку до них — в тебе усе вийде”. Стараюся дослуховуватися до думки людей, хочу, щоб і мене чули. Поки мені це вдається.
Робота з людьми найважча. Як вам вдається бути завжди привітним і не втрачати рівновагу?
Це може прозвучати банально, але завжди треба ставити себе на місце іншої людини. Працівники мають стримувати свої емоції, і дослухатися до абонентів. Бо якщо людина прийшла — значить в тому є потреба. Ми повинні розуміти один одного. Люди часто до мене приходять. І я радий, що люди відчувають, що я можу допопомогти і зрозуміти. Важливо поважати людей. Не потрібно нікого змінювати. Ми всі особистості. Тому головне — розуміння.
Яку пораду ви б дали собі у юності?
Я не хотів би нічого змінювати. Вважаю, що моє життя склалося. Всі помилки — життєвий досвід. Я вважаю себе щасливою людиною. Колись, я думав, що в Києві дуже круто, бо там концерти, багато цікавих місць. Але ми кожних 5 років бачимося з одногрупниками з Києва, і вони як і ми, постійно в роботі. Десь колись виходять, але столичний темп — неймовірний. Якби мені в 20 сказали б як складеться моє життя — я б не повірив — я маю хорошу дружину, найкращих дітей, улюблену роботу, живу у чудовому місті.
Чи є зміни у зверненнях громадян за роки , що ви тут працюєте? Чи стали люди вимогливіші?
Левова частка моєї роботи — робота з людьми. Останнім роками люди стали більше читати, цікавитися питаннями законодавства. І це радує. Зараз легший доступ до інформації. Можна зайти в Інтернет і одразу все прочитати. Люди стали іншими. Ще кращими ніж були.
У вас є двоє дочок. Чи не хотіли б ви, щоб вони працювали на водоканалі?
Мої дівчата закінчили ХНУ. Старша працює головним бухгалтером, молодша — лаборантом в університеті та головою ОСББ, зараз в декретній відпустці. Це їх життя. Вони самі влаштовувалися. У кожного свій вибір. Рішення тільки за ними самими.
Що б ви особисто змінили у законодавчій базі водопостачання та водовідведення України?
Я не законотворець. Але на мою думку — найважливіше, це співпраця водоканалу та споживача. Бо поки закон однобокий. Більше вимог до водоканалу. Величезна частина наших хмельничан вчасно і в повній мірі оплачує послуги. Але є люди, що не оплачують послуги і при цьомуне вважають себе порушниками закону. Єдине, що ми можемо — подати на них в суд. А поки воєнний стан навіть відключати не можемо. Насправді — якщо ти не хочеш платити за послуги водоканалу — то не користуйтеся ними. Ми ж коли ходимо в магазин платимо одразу за те, що купуємо. За кордоном взагалі не знають, що таке неплатіж. В кінці місяця з картки знімають кошти за комуналку, в кінці року роблять перерахунок. Немає нічого безкоштовного. Навіть коли говорять, що раніше була безкоштовна повірка. Не була. Повірка була закладена в тарифі. Зараз ні. Ось уявляєте, якби борг перед підприємством (а він зараз 70 млн) був погашений. Скільки б всього ми могли б зробити! Найосновніше – добудувати Чернелівський водогін,
У вас є багато захоплень. Ви любите подорожувати, співаєте у хорі підприємтсва, виховуєте онучат., окрім того ви старший по будинку Як вдається все встигнути?
Я вже не старший по будинку. Є молодші люди, хай працюють. Хоча звісно, люди знають , що я працюю в комунальній сфері, звертаються, я допомагаю. А про як все встигати, є такий жарт, коли людину запитають “Як ви все встигаєте?” а людина у відповідь : “В мене немає часу відповідати, я так не встигаю”. Найголовніше — вміти організувати роботу. Точно знати що, наприклад, в першу чергу, договори, – потім листи, — потім інша робота.Кожне захоплення — це відпочинок від попередньої роботи. То ж виходить, що відпочинок — це зміна діяльності. Зміна діяльності — це здорово. Вдома на мене чекає дружина, власноруч посаджений садок, город, онуки. Люблю спорт, підтримую себе фізично. Отак я відволікаюся. Це відпочинок. Від цього отримую насолоду. Що ще треба для щастя?
