Історія та підприємство.

Історія
створення водопровідно-каналізаційного господарства
в місті Хмельницькому

    Початком виникнення водогону можна вважати пробурену товариством "Ванке" і прийняту до експлуатації Актом особливої комісії від 15 січня 1909 р. першу артезіанську свердловиу. На той час комісія встановила, що дана свердловина дає необхіду кількість води (3500 відер в год) і з якістю (аналіз проведений лабораторією Київського військового госпіталю) придатною до вживання.
     Перший малопотужний централізований питний водопровід в м. Хмельницькому (до 1953р. м.Проскурів) був збудований в 1910 р. для забезпечення потреб військових казарм, і складався з 2-х свердловин та насосної станції. Цей комплекс споруд та мереж, декілька разів переобладнаний, значно розширений та модернізований, зберігся доцього часу і донині забезпечує в незначній кількості потреби окремого в місті району “Дубово”.
     До 1927р. в місті проживало 23000 мешканців, домінувала, в основному мілка харчова промисловість, базою для якої служило сільське господарство регіону.
     Починаючи з 1927р. в місті з’являються промислові об’єкти: меблева, взуттєва, трикотажна, щвейна фабрики, механічний, цегельний, шкірений, миловарний та інші невеликі заводи. Відсутність муніціпальногоцентралізованого водопроводу негативно впливала на розвиток міста, промисловості, залізничної галузі.
В середині 30-х років чисельність населення зросла до 34000 мешканців і питання з водопостачанням міста стало нагальним. Базою для створення централізованого муніціпального водопроводу могли бути протерозойські підземні води, широко розвинені на Поділлі, на незначній (80-100м) глибині, тобто дешеві для їх освоєння.

     Перші свердловини були пробурені в заплаві р. Південний Буг на околиці міста в 1929р. по одним, в 1930р. по іншим історичним дисярекам. Достеменно відомо, що на початку 30-х років в місті діяв муніціпальний водопровід – шість свердловин, дві насосні водопровідні станції – потужністю 1,2 тис. м3/добу. В 1940р. потужність водопроводу становила 2000 м3/добу.
     Під час другої світової війни цей водопровід був значно зруйнований, але вже в 1946р. розпочато його відновлення. В 1948 р. подача води в місто з муніціпального водопроводу досягла 500-600 м3/добу, в 1953р. - 4000 м3/добу, в 1959р. - 6000 м3/добу.
     В ці ж післявоєнні роки збудовані перші споруди та мережі каналізації: в 1946р. - 600 м3/добу, в 1959р. - 1200 м3/добу.
     В 1960-1965р. потужність муніціпального водопроводу збільшилась на 4000 м3/добу за рахунок будівництва свердловин та насосних станцій 2-го підйому в Східному та Південно-Західному районах міста; одночасно були збудовані водонапірна башта з резервуаром 250м3, контррезервуаром на мережах місткістю 600м3. До 1968р. вода, що подавалась населенню, не проходила якісної додаткової обробки, лише хлорувалась, в зв’язку з чим вміст заліза в воді сягав 1-1,2мг/дм3, жорсткість становила 9-10мг/екв/дм3.
     В 1968 р. на муніціпальному водопроводі введено в дію новий Західний водозабір з водопровідною насосною станцією №5 потужністю 5000 м3/добу, де вперше застосовано видалення з води заліза. В подальшому потужність цього водозабору зросла до 8000 м3/добу. Одночасно були збудовані нові очисні споруди каналізації потужністю 12000 м3/добу і головна каналізаційна станція.
     На початок 70-х років загальна подача води в місто становила до 25000 м3/добу. Інтенсивна промислова розбудова, що викликало і значне збільшення населення, вимагали постійного, планового збільшення потужностей водопроводу, не менше 3-3,5 тис. м3/добу. На жаль, розвиток муніціпального водопроводу в 70-ті роки значно відстав від потреб міста, що розбудовувалось швидкими темпами. Лише в 1974р. був введений в дію новий водозабір “Шаровечка” з водопровідною насосною станцією №8 потужністю 7200 м3/добу. Додаткові потужності частково зменшили дефіцит питної води, який склався в місті в середині 70-х років. На цей час нових розвіданих джерел підземних вод, достатніх для експлуатації, в межах та поблизу міста, не існувало. Термінові геологічні пошуки дали позитивний результат: в 1976р. в Красилівському районі на відстані 34 км від обласного центру було знайдено потужне (до 105000 м3/добу) джерело підземних вод, назване Чернелівським водозабором. За декілька років виконались проектні та будівельні роботи. В 1981р. перша черга Чернелівського водопроводу потужністю 30000 м3/добу була введена в експлуатацію. В подальшому потужність цього водопроводу була доведена до 67000 м3/добу. Разом з існуючими застарілими в місті водозаборами загальна потужність муніціпального водопроводу на сьогодні становить більше 110000 м3/добу, тобто достатнє для водозабезпечення населення та промисловості.
     Значно меншими темпами відбувався розвиток системи каналізації міста: при подачі води в 1976р. до 30000 м3/добу потужність каналізації становила 12000 м3/добу. Навіть введенні в експлуатацію очисні споруди каналізації в мікрорайоні Раково (1976 р.) потужністю 30 тис. м3/добу не розв’язували проблеми. В зв’язку з введенням в експлуатацію Чернелівського водозабору на середину 80 років споживання води в місті збільшилось до 70 тис. м3/добу, а очисні споруди каналізації дозволяли очистити тільки до 30 тис.м3 стоків на добу. Тому в 1981 році почалось будівництво нових очисних споруд загальною потужністю 75 тис. м3/добу, яке на жаль через похибки в проектних рішеннях та при будівництві, а також через зменшення коштів, які передбачались на ці цілі не було завершено в повному об’ємі. В 1986 р. очисні споруди були введені в єксплуатацію без комплексу доочистки та цеху механічного зневоджування осаду.
     Для видалення надлишкового мулу і його утилізації в 1991 році розпочато будівництво високонавантажених мулових майданчиків. Взагалі, споруди водопроводу та каналізації міста будувались дуже енерговитратними, а трубопроводи маломірними без перспективного їх використання, з матеріалів, які швидко зношуються. Ось чому на початку ХХІ – сторіччя місто, в якому проживає більше 260000 мешканців, при достатній потужності комунальних систем відчуває перебої в водопостачанні, отримує не зовсім якісну воду, очищення стічних вод не відповідає світовим стандартам.


Останні новини

21
вересня 2018
ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРО ПРОМИВКУ?

25 вересня 2018 року відбудеться планова загальноміська промивка та знезараження водопровідних мереж і споруд міста. ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРО ПРОМИВКУ?

докладніше